Український ринок гофрованих пластикових і металевих труб нині активно розвивається за рахунок зростання потреб у будівельному секторі і промисловості. Ряд виробників, серед яких “ДКС Україна”, “Копос Електро”, налагодили власне виробництво, яке практично перекрило потреби вітчизняних споживачів та успiшно продається за кордоном. Звичайно, хочеться поговорити про найбільш ходовий товар представлений даними компанiями, а саме, самозатухаючу гофровану ПВХ-трубу.

Знайомство з гофротрубою

Сфери застосування труби бувають різні. Вони виготовляються з різних видів пластика, бувають жорсткими і гнучкими, горючими і такими, що не підтримують процес горіння, також згадаємо труби стійкі до ультрафіолетового випромінювання, які не виділяють галогени при горінні і не утримують їх.

Пластикові труби виробляються – з полівінілхлориду, поліетилену, поліпропілену, поліаміду, поліолефіну і інших пластичних матеріалів. Як правило в сировині для виготовлення пластикових труб для набуття тих або інших фізикохімічних властивостей додають різні присадки, що забезпечують стійкість до ультрафіолетового випромінювання або більш досконалі протипожежні характеристики.

Сфера застосування гофрованих пластикових труб досить широка. Якщо йдеться про СКС, то можна говорити про прокладення в гіпсокартонних стінах, за фальшстелею і під фальшпідлогою. Гофрована труба може укладатися в штроби, виконані в стінах і підлозі, кріпитися на негорючих поверхнях.

Широке застосуваннятака продукція знаходить у будівельній галузі – для прокладення в житлових і адміністративних будівлях, торгових і бізнес-центрах, заводах і фабриках. Стандартний набір зовнішнього діаметру труб складає: 16, 20, 25, 32, 40 і 50 мм. Відповідно, внутрішнього – 11,7; 15,7; 20,2; 26,7; 34,2 і 43,7 мм.

Серйозним поштовхом до розвитку ринку гофрованих труб на території країн колишнього Союзу стала поява в 2000 році 6-ої версії ПУЭ. Пункт 2.1.19 цього документу свідчить про те, що “при прокладенні дротів і кабелів в трубах, глухих коробах, гнучких металевих рукавах і замкнутих каналах має бути забезпечена можливість заміни дротів і кабелів”. Цей пункт не обумовлює обов’язкове використання гофротруб для прокладення кабелю у будівлях, а тільки фіксує необхідність забезпечення заміни дротів і кабелів.

Проте нині заливка гофрованих труб у бетонній конструкції стала загальноприйнятою практикою. Визначальне значення має матеріал, з якого виконана труба. Пов’язано це з властивостями кінцевого продукту і сферою його застосування. Без прив’язки до типу сировини як гофровані, так і гладкостінні труби відповідно до стандарту DIN EN 61386-22 (“Кабелепроводи для організації кабельних систем.Частина 22. Приватні вимоги. Системи гнучких кабелепроводів”) класифікуються залежно від їх стійкості до зовнішнього навантаження і діляться на “дуже легкі”,”легкі”, “середні”, “важкі” і “надважкі”. Звичайно, йдеться не про вагу труби, а про міру її стійкості до механічних дій, точніше – міцності на стискування (вимірюється силою в Ньютонах, що прикладається до відрізку труби завдовжки в 5 см при температурі 20° С).

Вказаний стандарт визначає також п’ятизначне маркування труби залежно від її стійкості до стискування і ударів, мінімальними і максимальними робочими температурами, а також гнучкості. І хоча цей стандарт не діє на території колишнього Союзу, його вивчення і застосування могло б істотно допомогти вітчизняному ринку. Наприклад, відповідно до цього документу кожен продукт, що поступає на ринок, повинен мати відповідний код, що дозволяє однозначно визначити можливості і сферу застосування конкретного виробу.

Під час кризи деякі виробники, йдучи назустріч побажанням своїх партнерів, почали випускати “надлегкі” труби (механічна міцність – 125 Н). Очевидно, що “легкі” і “надлегкі” продукти можуть використовуватися для прихованого монтажу лише в умовах незначних механічних навантажень – порожнисті стіни, гіпсокартон, за підвісною стелею і під фальшполом. А “середні” і “важкі” повинні використовуватися при необхідності витримувати тяжчі умови, наприклад, при закладенні в монолітні стіни будинків.

Виробничi потужностi гофрованої труби на українському ринку представлені досить широко. Виробники (“ДКС”, “Копос Електро”, ряд інших компаній), мають необхідні виробничі потужності, розміщені на території нашої країни.

Компанія “Копос Електро” працює в Україні досить давно і є дочірнім підприємством чеського виробника Kopos Kolin. У 2004 році в нашій країні були запущені виробничі лінії компанії, а навесні 2011-го усе устаткування “Копос Електро” було перенесено на нову територію заводу в с. Привороття поблизу Києва. Тут з воріт цехів виходить”легка” і “середня” гофротруба з ПВХ діаметром від 16 до 32 мм, а також двостінні поліетиленові труби Kopoflex і Kopodur великого діаметру для прокладення в грунті.

Компанія “ДКС Україна” випускає свою продукцію на заводах в Італії, Росії і Україні. При цьому уся гофротруба з ПВХ для внутрішнього ринку виготовляється на вітчизняних виробничих потужностях. В Україні був налагоджений випуск двостінної труби зполіетилену. Важливо відмітити, що “ДКС” робить труби з власної сировини. У кожному конкретному випадку – це склад, який визначає властивості кінцевого продукту. При цьому виробник готовий поставляти сировину на внутрішній ринок, як окремий готовий продукт.

Відкриття ліній “Копос Електро” і “ДКС Україна” по виробництву гофрованих труб викликано чистоекономічними чинниками – транспортні витрати на її доставку з Чехії і Росії складають 40-60 % загальної вартості продукції. Якщо говорити про “легку” і “середню” ПВХ-трубу, то Україна повністю забезпечує свої внутрішні потреби в цих виробах. Попит на труби з полiвiнiлхлориду, Для виготовлення гофротруб найчастіше використовується ПВХ (полівинiлхлорид, його часто називають ще самозатухаючим ПВХ). Сам по собі він не горить на повітрі, але виробники нерідко додають до початкової сировини присадки, які покращують властивості кінцевої продукції. У будь-якому випадку хімічний склад гранул, використаних для виробництва ПВХ-труб, є фірмовим секретом.

Саме “небажання” матеріалу підтримувати горіння, а також не висока вартість послужили головними причинами вибору ПВХ в якості сировини для виготовлення великого асортименту суцільних і гофрованих труб. Тим більше, пожежні нормативи у більшості випадків вимагають використання у будівлях і житлах продукції, що не підтримує горіння. ПВХ труби призначені для прихованої проводки в стінах, стелях, підлоги з матеріалів, що не згорають і важко займаються.

Якщо ПВХ-трубу передбачається прокладати в умовах незначного навантаження, можна використати продукцію з невеликою здатністю навантаження (“легкі труби”) – міцність на стискування 320-350 Н на 5 см. Саме такі вироби домінують в пропозиціях виробників на українському ринку.

Легку ПВХ-трубу Monoflex випускає компанія “КопосЕлектро”. Вона має ті ж стандартні характеристики і розміри, що забезпечують прокладення труби в порожнисті стіни, перегородки і стелі. Криза внесла деякі корективи в політику виробника, і в пропозиціях “Копос Електро” з’явилися “надлегкі” ПВХ-труби стандартного набору перерізів із здатністю навантаження 125 Н на 5 см.труби. Їх сфера застосування – така ж, як і у “легких” труб, але міцність нижча.

  Гофровані ПВХ-труби випускає і компанія “ДКС Україна”, виробничі потужності якої розміщуються як в Росії (м.Твер), так і в Україні. У 9-ту серію труб системи “Октопус” входить “легка” гофрована труба з самозатухаючого ПВХ діаметром від 16 до 50 мм. Опір до стискування – понад 320 Н на 5см при 20° С. В асортименті товарів ДКС можна виявити і надлегку ПВХ-трубу – Light (125 Н на 5 см), випуск якої, знову-таки, обумовлений вимогами ринку.

 “Легкі” труби мають в Україні найбільший попит серед усього різновиду подібних виробів. Це надійний і не дорогий продукт. Із запуском власних виробничих ліній ввезення продукції цієї товарної групи з інших країн перестало бути економічно вигідним. Причина в тому, що перевезення недорогої легкої продукції на великі відстані відчутно збільшує вартість товару і “возити повітря” економічно недоцільно. Це і є основний стимул для власного виробництва. Виняток можуть становити “важкі” гофровані труби, які локальними виробниками не випускаються, а також “легкі”і “середні” із специфічними вимогами. В цьому випадку можна чекати, що така продукція при необхідності може поставлятися з-за кордону.

Окрім “легких” труб, на ринку представлені окремі класи “середніх” і “важких” гофротруб, які призначені для використання в порожнистих стінах а також для безпосередньої заливки у бетон на етапі виготовлення будівельних конструкцій. Такі вироби з ПВХ витримують навантаження, що становить 750 чи 1250 Н на 5 см відрізку труби. Європейські виробники класифікують труби з міцністю на стискування 750 Н як “середні”, але в довідкових матеріалах вітчизняних виробників така продукція фігурує з відміткою”важка”. Для однозначності викладу надалі керуватимемося європейськими принципами класифікації, які визначаються стандартом DIN EN 61386-22.

Компанія “Копос Електро” випускає “середні” труби SuperMonoflex з самозатухаючого ПВХ з міцністю стискування 750 Н для монтажу в бетон і в інших жорстких умовах експлуатації. Поставляється також система монтажних коробок, використовуваних спільно з такою продукцією для закладення у бетон. В Україні ці труби виробник постачає діаметром від 16 мм до 32 мм. “Гофра” більшого діаметру – 40 і 50 мм – ввозиться з Чехії.

 “ДКС Україна” у своїй 9-тiй серії разом з “легкою” пропонує також “середню” гофровану трубу (понад 750 Н на 5 смпри 20° С) з самозатухаючого ПВХ діаметром від 16 до 50 мм, що виготовляється як з протяганням, так і без нього. І хоча полівінілхлорид, як матеріал, поза сумнівом, вiдповіда багатьом показникам, iстотним недоліком ПВХ-труб все ж є їх низька стійкість до холоду; монтаж допускається в умовах до – 5°С, а експлуатація – не нижче – 25° С.

Зберігати такий товар взимку на відкритому повітрі дуже ризиковано, так само як і укладати в монолітний бетон. На холоді PVC- продукція стає крихкою. Можливо саме тому для заливки в монолітний бетон все частіше починають пропонуватися труби з поліпропілену, які можуть експлуатуватися в діапазоні температур від – 45° З до 105° С.

“Важкі” гофровані труби використовуються на ділянках, схильних до високих механічних навантажень, які продукція з середньою мірою стійкості до стискування витримати не може. У більшості своїй це рішення на базі поліпропілену. Але є присутніми “важкі” труби із модифікованого ПВХ – спеціального пластика, який має внутрішню ковзаючу поверхню і витримує навантаження на стискування не менше 1250Н.

 Безгалогеннi труби

В деяких випадках нормативні документи вимагають застосування безгалогенних труб, зокрема, для висотних будівель, медичних установ, готелів та офісних центрів, кінотеатрів і ін. Оскільки ПВХ при горінні виділяє речовини, що мiстять хлор, для виготовлення безгалогенової продукції застосовують поліпропілен (ПП) або поліамід. Легкі і середні самозатухаючi гофровані труби з поліпропілену випускає компанія “Копос”. До “легкої” серії відноситься Monoflex HFPP, до “середньої” – Super Monoflex HFPP. “Середня” ПП-труба випускається перерізом від 16 до 50 мм, легка – від 16 до 40 мм. Ця продукція використовується для приміщень з великим скупченням людей і робиться в Чехії.

Відносно нещодавно, компанія “ДКС” оголосила про появу в асортименті виробника нових гофрованих труб системи “Октопус” 10-тої серії з поліпропілену для застосування в монолітно-каркасному будівництві; зовнішній діаметр – від 16 до 40 мм. Продукція має “середнє” (не менше 750 Н/5 на см.) і “важке” (не менше 1250 Н/5 на см.) виконання. Стійкість до розриву – не менше 200 Н. Діапазон робочих температур – від – 40° до 105° С.

Звичайний ПВХ, вживаний для виробництва гофрованих труб, руйнується при дії на нього сонячних променів. “ДКС” пропонують вироби, стійкі до ультрафіолету. Труби з поліпропілену призначенi для укладання на відкритих майданчиках у монолітний бетон. Вони можуть бути виконані з ПВХ, поліетилену або поліаміду, до складу яких входять компоненти (присадки), що надають готовим виробам необхідні властивості.

Індустріальні рішення

  До виробів промислового призначення відносяться труби з поліаміду. Вони мають високу гнучкість і ударну міцність, зберігають свої характеристики в дуже широкому діапазоні температур, не підтримують горіння, стійкі до ультрафіолетового випромінювання і не виділяють галогенів при нагріванні. Так приголомшуючі характеристики дозволяють використати цей продукт для промислових цілей, щоправда, вироби з поліаміду приблизно в 40 разів дорожче за легкі ПВХ-труби.

Компанія “Копос” випускає “середні” гофровані полiамiднi труби зовнішнім диметром від 16 до 80 мм. Ця продукції витримує температуру в діапазоні від – 40° до 120° С. В наявності є спеціальна система аксесуарiв “Адапталок” для кріплення цієї труби – різні фланці, кути, повороти, ін. Для демонтажу встановленого устаткування поставляється окреме пристосування, яке дозволяє без ушкоджень зняти кінцеву муфту.

Компанія “ДКС”, що також нещодавно почала випуск труб з поліаміду, позиціонує їх в сегменті індустріальних рішень, пропонуючи використати цю продукцію для прокладення кабелю до різних металообробних верстатів і іншого промислового устаткування. Температурний діапазон від – 40° З до 105° С. При цьому для труб з поліаміду також пропонується набір компонентів для побудови закінченого рішення – муфти, трійники, розгалужувачі і утримувачі.